Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

Полуничне дерево восени вкривається червоними кулястими плодами розміром з невелике яблуко, що формою нагадують гігантські ягоди полуниці. Вони їстівні та складаються з солодкої слизистої м’якоті, в яку занурені досить крупні «зернятка». Але, звичайно, плоди, а точніше – супліддя полуничного дерева, не мають нічого спільного зі справжньою полуницею. Наукова назва цієї рослини – кизил голівчастий.

Існує й «суничне дерево» – міріка червона. Це дерево заввишки 5–15 м зростає в Японії, Китаї й Індокитаї, де воно використовується як харчова і лікарська рослина. Плоди міріки також за виглядом і за смаком нагадують суницю – дрібні, кулястої форми, зі щільною шкірястою оболонкою та ніжною, солодкою м’якоттю.

Бамбук – найвища трава у світі, за деякими відомостями, стебла бамбука, що ростуть на Яві, досягають висоти 51 м. Росте ж він так швидко, що це можна навіть почути: швидкий зріст супроводжується характерним приглушеним шелестінням і потріскуванням.

Спочатку деревина бамбукового стебла достатньо м’яка, і лише в два-три роки рослина досягає зрілості, жовтіє і стає незвичайно твердою. Деревина деяких видів бамбуку настільки тверда, що з неї виготовляють мечі, які не поступаються міцністю сталевим. Коли рубають такий бамбук, з-під сокири летять іскри.

Сотні мільйонів людей на узбережжі Тихого океану, зокрема в Японії, Китаї, на Індокитайському півострові, в Індії, на Яві, не уявляють собі життя без цієї рослини. Вона є для них їжею, дає одяг і взуття. З бамбука виготовляють предмети домашнього господарства, використовують його як будівельний матеріал і з лікувальною метою. Листя й тонкі гілки рослини є їжею для домашніх тварин і слонів. З молодих погонів готують різні ласощі й пиво.

У країнах Південно-Східної Азії у далекому минулому існувала страшна кара: злочинців зв’язували й укладали на землю, де було посіяне насіння бамбука. Стебла, що швидко ростуть, через деякий час пронизували тіло засудженого, і він помирав у величезних муках.

Евкаліпти – вічнозелені рослини, листя яких посилено випаровує вологу, тому ці «природні насоси» сприяють осушенню заболочених місцевостей. Один дорослий евкаліпт може протягом року випарувати 14 т води. Через цю жадібність дерев до води поруч із ними ніколи не ростуть кущі – їм просто не вистачає вологи.

Звичайно дерева евкаліптів сягають висоти 100 м. Однак на їх батьківщині, в Австралії, було виявлене дерево-велетень, його стовбур заввишки 155 м мав 25 м у діаметрі. Тепер там таких велетнів, на жаль, не зустрінеш – вони знищені. Сьогодні найвищими деревами є два королівські евкаліпти. Один з них має висоту 99,4 м, другий – 98,1 м. Їх вік 350 і 400 років.

Завдяки цінній деревині і здатності швидко рости евкаліптові ліси культивують майже в усіх тропічних і субтропічних країнах, а також у Росії на Чорноморському побережжі Кавказу. Тут живе понад 30 видів.

Евкаліпти називають деревами без тіні, оскільки пластини їх листків розташовані перпендикулярно сонячним промінням і повністю їх пропускають. Цікавою особливістю цих дерев є їх здатність щорічно міняти кору, яка згодом сповзає зі стовбура як бахрома.

На перший погляд здається, що хтось обідрав з дерева кору.

Найрізноманітніше сімейство квіткових рослин – орхідейні (клас однодольних). За оцінкою різних авторів, у нього входить від 17 до 30 тисяч видів.

Південноамериканській рослині хевреулії належить рекорд із дальності польоту насіння. Із повітряними потоками воно здатне долати відстань понад 7,5 тис. км.

Існують рослини, розповсюджені на всіх континентах Землі. У п’ятірку найпоширеніших рослин входять: пастуша сумка, шпориш, м’ятлик однолітній, мокриця та кропива дводомна.

Однією з найбільш солестійких наземних рослин є солерос. Він росте на морських узбережжях і солончаках за концентрації солей у ґрунтових водах до 6 %. А його насіння сходить навіть у 10 % соляному розчині.

Найбільш північна точка на Землі, де росте квіткова рослина – ясколка альпійська, – острів Локвуд, розташований у Канадському Арктичному архіпелазі. Далі на північ зустрічаються тільки деякі мохи й лишайники.

У пустелях Антарктиди трапляється два види квіткових рослин – колобантус товстолистий і злак щучка антарктична.

Найстарішим деревом на Землі вважається сосна остиста, що росте в горах Східної Невади. Вік цього дерева становить близько 4900 років.

Зростаючи на сфагнових болотах, чорниця та журавлина здатні переносити дуже високу кислотність ґрунту – pН близько 3,5.

Одним із «найтовстіших» дерев у світі вважають африканський баобаб. Діаметр стовбура найбільшого з описаних баобабів становив близько 9 м. Однак звичайний їстівний європейський каштан, що росте на горі Етна в Сицилії, 1845 р. мав стовбур в 64 м в обхваті, що становило близько 20,4 м у діаметрі. Вік цього велетня оцінювався в 3600–4000 років. У Мексиці ростуть гігантські водні кипариси з діаметром стовбура від 10,9 до 16,5 м.

В імперії Єгипту почали культивувати і вирощувати квіти понад 4000 років тому!

Відомий винахідник Томас Едісон придумав, як добувати каучук з рослин. З 14 тисяч він відібрав понад 600 видів рослин, що містять достатньо каучуку для того, щоб їх було вигідно вирощувати.

Існують орхідеї майже всіх кольорів, навіть сині, чорні та зелені.

80 % квітів, котрі ростуть у тропічних лісах Австралії, немає більше ніде на землі.

З п’яти тисяч квіток шафрану отримують дишень 28,34 г шафрану як прянощів.

Звіробій недарма отримав свою назву. Тварини, що скуштували цієї трави в сонячні літні дні, страждають на небезпечну хворобу, яка залишає на шкірі виразки. Для людини звіробій небезпеки не являє, навпаки, є однією з найважливіших лікарських рослин – травою проти дев’яносто дев’яти хвороб.

Мак – це квітка пам’яті про мільйони загиблих у Великій Британії, Франції, США та країнах Британської Співдружності під час Першої Світової Війни. 11 листопада, коли відзначається день пам’яті, британці носять у петлицях штучні маки, що символізує сон, забуття, тишу.

Соняшники завжди повертають свої голови до сонця, звідси і їх назва. До появи сучасних технологій у рятувальних жилетах використовувалися стебла цієї квітки.

Історія гвоздики має християнське коріння. Згідно з давньою легендою, уперше вона проросла на Голгофі, на тому місці, куди падали сльози Божої Матері, коли вона дивилася на хресні страждання свого Сина.

Мак снотворний був відомий ще в античні часи. Стародавні греки й давні римляни використовували його не тільки як олійну рослину, але й як болезаспокійливий і снодійний засіб. Лише значно пізніше опіум, одержуваний з молочного соку недозрілих зелених коробочок, став використовуватися при курінні, що набуло особливого поширення на Сході, в Індії та Китаї. Слово «опіум» походить від грецького opion, що означає «маковий сік».